Поделиться:

...Щоб очі ясні й серце не болить...

***

І сонце вже не світить так яскраво,

Душа обпечена більше не горить,

Я думала – життя буде замало,

А ме́ні в грудях так уже болить.

Так ніби років сто ходжу, блукаю,

Шукаю щось, сама не поясню,

І сонцем втомленим я за небокраєм

Все падаю і падаю чомусь.

Я відчуваю – скоро вже ночами

Душа моя та встелиться, засне,

А я все плаваю і плаваю між вами,

І де те щастя, де воно усе?

Де доля та, що так пророкували?

Де щирість та, яку чекала я?

Де люди ті, які ще не плювали

У моє серце й на моє життя?

А хай воно! Мені те не потрібно,

Сама піду і зникну вже за мить,

Мені б хотілося лише одну хвилину

Щоб очі ясні й серце не болить.

Та бути так. Хай сонце вже не гріє,

Душа у грудях більше не горить,

Не хочу я, щоб холодом по спині,

Не хочу більше. Досить. Проведіть.

21, 23.09.17

184955

alt

Вы не можете оставлять комментарии
Кажется я тебя заразила своим настроением) Ты там духом не падай, иначе мне совсем тяжело будет.
Да нет, стих был написан не под влиянием настроения, а под вдруг накатившим вдохновением. Просто взялся ниоткуда. Так что, не переживай)